Пухлина сечового міхура – зміна клітин епітелію слизової оболонки даного органу, що носить патологічний характер.
Розрізняють дві форми захворювання: інвазивну (проростання уражених клітин крізь стінки сечового міхура всередину та за його межі на сусідні органи) та неінвазивну (локальне доброякісне розташування пухлини).
Серед факторів ризику виникнення захворювання та його розвитку виділяють як зовнішні причини, так і фізіологічні особливості/процеси всередині організму:
- контакт із шкідливими хімічними речовинами (солі важких металів, ароматичні аміни);
- спадковість та вроджені патології сечового міхура;
- звичка стримувати сечовипускання;
- ряд набутих захворювань (цистит, вірус папіломатозу, шистосоматоз сечового міхура та запальні процеси всередині нього);
- перенесена хіміо- та радіотерапія;
- куріння;
- Вживання неякісної води.
Основним симптомом, що сигналізує небезпеку, є гематурія (наявність крові в сечі). Також може насторожити загальний хворобливий стан, болючі відчуття в області малого тазу і в процесі сечовипускання.
Для лікування застосовуються загальноприйняті онкологічні методики: імунотерапія, променева дія, хіміотерапія та хірургічне втручання.
Малоінвазивне ендоскопічне лікування пухлин сечового міхура – сучасний ефективний метод оперування, який дозволяє видалити новоутворення невеликого розміру, які не мають метастаз, без розтину черевної порожнини.
У разі діагностики раку сечового міхура на пізніх стадіях або наявності протипоказань для використання малоінвазивної ендоскопії операцію проводять традиційним відкритим способом шляхом видалення ураженої ділянки або всього сечового міхура.