Мікоплазми – це найдрібніші бактерії, які мешкають на рослинах та в організмі тварин та людини. В організмі людини мешкають 16 видів мікоплазм. З них 6 видів мешкають на слизових статевих органів та сечових шляхів; решта 10 видів – у роті та глотці. Відразу слід сказати, що мікоплазми є умовно-патогенними мікроорганізмами. Вони здатні викликати низку захворювань, але в той же час нерідко виявляють їх і у здорових людей.
Зараження мікоплазмами
Зараження мікоплазмами можливе від матері під час пологів. Дівчатка під час пологів заражаються частіше, ніж хлопчики. Дорослі заражаються при статевих контактах. Побутове зараження малоймовірне.
За сучасними уявленнями підхід до лікування має бути наступним. При виявленні захворювань, збудниками яких можуть бути мікоплазми (уретрит, гарднереллез, запальні захворювання матки та придатків, пієлонефрит), лікар повинен пам'ятати, що вони можуть викликатися мікоплазмами.
Варто зазначити, що збудниками згаданих захворювань (уретрит, гарднереллез, запальні захворювання матки та придатків, пієлонефрит) є не лише мікоплазми, а й багато інших мікроорганізмів. Перед мікоплазм припадає лише частина цих захворювань.
Лікування мікоплазмозу залежить від форми захворювання, його тяжкості, супутніх захворювань та ускладнень. Терапія підбирається індивідуально. З антибіотиків для боротьби з інфекцією часто призначаються тетрацикліни, азаліди, макроліди та фторхінолони.
При змішаних інфекціях використовується комбінація протимікробних препаратів із протигрибковими та протипаразитними засобами. Лікування зазвичай проводиться тривалий час і проходить під наглядом фахівця. Терапія захворювання потребує здебільшого комплексного підходу.
При хронічному мікоплазмозі (тим більш ускладненому) антибіотикотерапія триваліша, часто комбінована (застосовують кілька антибіотиків). Крім того, призначають додаткове лікування (імунотерапія, інстиляції уретри, фізіотерапія тощо).