Цитомегаловірус було відкрито порівняно недавно – 1956 р. Цей вірус ще недостатньо вивчений. У науковому світі він предмет дискусій; у практичній медицині нерідко стає предметом спекуляцій. Спробуємо розібратися в тому, що таке цитомегаловірус і чим він небезпечний.
Зараження цитомегаловірусом
Зараження цитомегаловірусом відбувається через сперму, слиз каналу шийки матки, слину, кров та грудне молоко. Грудні діти заражаються від матерів під час пологів чи через грудне молоко. Діти заражаються один від одного в дитячих садках (зазвичай через слину). Дорослі нерідко заражаються при статевих контактах і поцілунках. Варто зазначити, що цей вірус не дуже заразний. Для зараження зазвичай потрібні тривале, тісне спілкування або багаторазові контакти.
Поширеність цитомегаловірусу
Цей вірус поширений серед людей. Антитіла до цитомегаловірусу виявляють у 10-15% підлітків. До віку 35 років ці антитіла виявляють у 50% людей.
Симптоми цитомегаловірусу
У людей із нормальним імунітетом цитомегаловірус у переважній більшості випадків протікає безсимптомно, не завдаючи жодної шкоди. Іноді в осіб із нормальним імунітетом цей вірус викликає так званий мононуклеозоподібний синдром. Цей синдром виникає через 20-60 діб після зараження і триває 2-6 тижнів. Виявляється він високою температурою, ознобом, стомлюваністю, нездужанням та головним болем. У більшості випадків мононуклеозоподібний синдром закінчується повним одужанням.
У осіб з ослабленим імунітетом (ВІЛ-інфіковані; хіміотерапія з приводу злоякісних новоутворень; імуносупресивна терапія при трансплантації внутрішніх органів) цитомегаловірус викликає тяжкі захворювання (ураження очей, легенів, травної системи та головного мозку), які можуть призводити до смерті.
При зараженні плода під час вагітності (але не під час пологів) можливий розвиток вродженої цитомегаловірусної інфекції. Остання призводить до тяжких захворювань та уражень центральної нервової системи (відставання в розумовому розвитку, приглухуватість). У 20-30% випадків дитина гине. Уроджена цитомегаловірусна інфекція спостерігається майже виключно у дітей, матері яких під час вагітності вперше заражаються цитомегаловірусом.
Діагностика цитомегаловірусу
Виявлення самого вірусу (посів, виявлення антигенів, ПЛР) має обмежене значення. Основний метод діагностики цитомегаловірусу – виявлення антитіл до нього.
При цьому одноразове визначення антитіл титру не дозволяє відрізнити поточну інфекцію від перенесеної. Про активацію вірусу свідчить збільшення титру антитіл у 4 та більше разів.
Лікування
Свідченнями для лікування є:
- тяжкість перебігу хвороби при первинному інфікуванні (генералізовані форми);
- первинне інфікування чи загострення інфекції під час вагітності чи її плануванні;
- імунодефіцитний стан пацієнта
Відразу слід сказати, що жоден із сучасних методів лікування не дозволяє повністю позбутися цього вірусу.
При безсимптомному перебігу інфекції в осіб із нормальним імунітетом у лікуванні немає потреби. Тому виявлення цитомегаловірусу або антитіл до нього в осіб із нормальним імунітетом не є показанням до лікування.
Лікування цитомегаловірусу у осіб з ослабленим імунітетом зводиться до тривалого прийому противірусних препаратів.
Фахівці клініки готові надавати кваліфіковану консультативну допомогу з питань діагностики та лікування ЦМВІ та за необхідності провести їх.
