Рання діагностика пухлин у прямій кишці утруднена тим, що вони до певної стадії розвитку не проявляються клінічно. Поява скарг у вигляді хворобливих позивів на дефекацію, запорів, виділень крові і слизу часто відзначається вже на стадії, що далеко зайшла.
Особам після 50 років аналіз калу на приховану кров та пальцеве дослідження потрібно проходити щорічно, а колоноскопію (іригоскопію) кожні 5 років; при спадковій схильності – з 40 років, при хворобі Крона, виразковому коліті чи поліпозі – з 14 років.
У сучасній проктології використовуються такі методи діагностики пухлин:
- пальцеве обстеження: лікар виявляє пухлину, визначає її розміри, рухливість, виявляє звуження просвіту кишки;
- ректороманоскопія дозволяє обстежити кишківник на відстані 30 см і взяти матеріал на біопсію;
- дослідження біопсійного матеріалу є обов'язковим; при отриманні негативного результату біопсію слід повторювати до 3 разів;
- колоноскопія – дослідження (з допомогою ендоскопічного приладу) товстого кишечника по всій протяжності, т.к. рак прямої кишки може поєднуватися з пухлиною ободової кишки;
- іригоскопія – рентгенологічне дослідження кишечника із запровадженням розмаїття – доповнює колоноскопію;
- трансректальне УЗД дозволяє визначити проростання пухлини в глибину та в лімфовузли;
- виявити метастазування пухлини дозволяють такі методи як МРТ, КТ, лімфографія, лапароскопія, позитронно-емісійна томографія;
- аналіз крові на онкомаркери раку прямої кишки: раковоембріональний антиген (РЕА) та СА-19-9; частіше застосовується щодо прогнозу хвороби і виявлення рецидиву.
