Мікоплазмоз – що це і як виявити?

Наша клініка – це сучасний медичний центр у Києві! Наше основне завдання – кваліфікована медична допомога, доступна для людей, яким насамперед важливий професіоналізм та увага лікарів.
Задати питання
Наші фахівці дадуть відповідь на будь-яке запитання щодо послуг, які ми надаємо

Мікоплазми – окремий клас мікроорганізмів, що викликає запальні процеси в сечостатевій системі людини та відрізняється як від бактерій, так і від вірусів. Існує близько ста різних видів мікоплазм, у тому числі близько 15 видів вегетує в організмі людини. Три види мікоплазм названі генітальними (М. hominis. М. genitalium. U. urealiticum). Вони широко поширені серед населення та належать до ЗПСШ.

Мікоплазми відносяться до поліморфних грамнегативних мікроорганізмів, що відрізняються від бактерій відсутністю ригідної клітинної стінки (замість якої є лише пластична мембрана, що відмежовує), дрібними розмірами репродукуються частинок (120-150 нм) і здатністю проходити через бактеріальні фільтри. Від вірусів мікоплазми відрізняються наявністю в них одночасно ДНК та РНК, а також чутливістю до деяких антибіотиків. Прояв патогенної дії мікоплазм на людину пов'язаний з малими розмірами клітини, відсутністю клітинної стінки та схожістю будови клітинної мембани з мембранами організму-господаря. Дані властивості цих мікроорганізмів призводять до тісного прилягання та впровадження мікоплазм у клітинну мембрану клітин господаря, що робить їх більш захищеними від впливу гуморальних та клітинних факторів імунітету. Мінімальні розміри геному мікоплазм робить їх паразитами, змушеними використовувати ресурс клітин господаря для синтезу власних речовин. Продукти обміну мікоплазм надають руйнівну дію на клітини організму.

В організмі людини мікоплазми можуть викликати простатити та негонококові уретрити у чоловіків, ендометрити та сальпінгіти у жінок, післяабортну та післяпологову лихоманку, безпліддя.

Крім «класичних» мікоплазм, відомих ще з кінця XIX ст., Виявлено групу мікоплазм, колонії яких настільки малі (від 5 до 20 мкм), що видно тільки при сильному збільшенні. Їх класифікували в особливий рід – U. urealiticum. У 1954 р. М.С. Schepard виявив їх у хворих з негонококовим уретритом. У чоловіків U. urealiticum відіграють важливу роль у розвитку патології уретри та придаткових статевих залоз. Жінки нерідко є безсимптомними носіями уреаплазм. Найчастіше вони виявляються при запальних захворюваннях статевих органів та у вагітних. Однак, у 83-87% випадків вони були виявлені у жінок, які мали статевий контакт із чоловіками, хворими на уреаплазмовий уретрит. Вважається, що безпліддя у чоловіків, викликане уреаплазмами, може бути зумовлене як запальним процесом у передміхуровій залозі, так і впливом уреаплазм безпосередньо на сперматозоїди та їх рухливість.
    
З діагностичних методів, що дають можливість виявити мікоплазми та уреаплазми в організмі людини є методи безпосереднього виявлення збудників та методи виявлення антитіл до мікроорганізмів у сироватці крові хворих. Кожен метод діагностики має свої переваги та недоліки. Тому, при діагностиці міко- та уреаплазмозу лікар повинен орієнтуватися не тільки на лабораторні методи, а й на клінічну картину захворювання.

Замовити послугу
Оформіть заявку на сайті і ми зв'яжемося з вами найближчим часом та відповімо на всі запитання.