Бактеріальний вагіноз
Синоніми: гарднереллезний вагініт.
Збудник. Виявляються великі кількості Gardnerella vaginalis (107-109/мл) та різних анаеробів, що заселяють шлунково-кишковий тракт. Склад цих бактерій може змінюватись; при культуральному дослідженні часто виявляють шість чи більше різних видів бактерій.
При порушенні мікрофлори піхви частіше і в більш значних кількостях одночасно виявляються аеробні мікроби (стрептококи груп В, С, D, F, стафілококи, Escherichia coli, Proteus), мікоплазми (Mycoplasma hominis, Ureaplasmaurealyticum) і дріжджові гриби, інфікування, і більш сприятливі умови зростання цих мікроорганізмів.
Шляхи передачі та патогенез. Бактеріальний вагіноз є порушенням вагінальної флори, яке виникає в результаті синергізму Gardnerella vaginalis з різноманітними анаеробами.
Якщо лактобацилярна флора не здатна перешкоджати інтенсивному зростанню анаеробів, кількість лактобацил прогресивно знижується, анаеробна флора починає переважати і з'являються клінічні симптоми бактеріального вагінозу.
Крім цього, необхідним фактором є впровадження небажаних бактерій у піхву; основну роль цьому процесі грає статевої акт, який, з одного боку, сприяє перенесення в піхву власних бактерій періанальної області, з другого, супроводжується впровадженням додаткової мікрофлори статевого партнера.
У зв'язку з цим у жінок, які мають кількох статевих партнерів, бактеріальний вагіноз виявляється частіше, ніж у жінок, які не живуть статевим життям або мають одного постійного статевого партнера. Однак навіть у останньому випадку в окремих пацієнток може розвиватися рецидивуючий бактеріальний вагіноз.
Клінічна картина. Бактеріальний вагіноз є найчастішою формою дисбактеріозу піхви. Для більшості жінок це захворювання становить лише естетичну проблему, пов'язану з неприємним запахом і відчуттям вологості в області промежини (внаслідок виділень). Причому відчуття вологості зазвичай з'являється вже за незначного збільшення кількості виділень. Протеази, що продукуються анаеробами, розщеплюють захисний слиз, внаслідок чого виділення стають водянистими. Розщеплення цервікального слизу полегшує вторгнення деяких бактерій та проникнення їх у внутрішні статеві органи. Інтенсивність клінічних проявів може сильно варіювати та залежить від концентрації небажаних бактерій, а також від консистенції та кількості виділень. У вкрай виражених випадках виділення рясні та пінисті. У багатьох пацієнток виділення мають вершкоподібну консистенцію і єдиною ознакою, яка дозволяє запідозрити бактеріальний вагіноз, є підвищення їх рН.
Ризик, пов'язаний із бактеріальним вагінозом. Крім занепокоєння пацієнтки, бактеріальний вагіноз має особливе значення при вагітності і пов'язаний з підвищенням ризику передчасних пологів, перинатальних і постнатальних інфекцій. Крім цього бактерії, що викликають бактеріальний вагіноз, можуть полегшувати висхідне інфікування гонококами або хламідіями; крім того, вони можуть проникати у верхні відділи статевих шляхів, де здатні викликати або підтримувати абсцедуючі інфекції. У зв'язку з невисоким патогенним потенціалом бактерій, інфекційні ускладнення бактеріального вагінозу зустрічаються набагато рідше, ніж саме захворювання.
Діагностика:
- Клінічна картина. Виділення білуватого (рідко сірого) кольору, вершкоподібні, з бульбашками (рідко пінисті).
- Значення рН. При бактеріальному вагінозі рН вагінальних виділень становить від 4,8 д 5,5 тоді як при нормальній лактобацилярній флорі рН становить від 3,8 до 4,5, залежно від кількості лактобактерій.
- Амінна проба. Запах риби, яким характеризується бактеріальний вагіноз, пов'язаний з амінами, що продукуються анаеробними бактеріями. Цей запах стає вловимим лише за наявності великої кількості анаеробних бактерій.
- Мікроскопічне дослідження. Ключові клітини (є основною ознакою захворювання) є клітинами піхвового епітелію, покриті товстим шаром дрібних бактерій, найчастіше Gardnerella vaginalis. Епітеліальні клітини також можуть бути покриті іншими бактеріями, зокрема Mobiluncus, фузобактеріями, коками.
- Культуральне дослідження. Gardnerella vaginalis та анаеробні бактерії можуть бути виявлені при культуральному дослідженні, проте у випадку звичайного бактеріального вагінозу це дослідження не виправдане: це пов'язано з великою кількістю різних бактерій, присутніх при цьому захворюванні, та дорожнечею методикою, при цьому вартість діагностичних процедур непропорційна вартості терапії, яка досить проста і не пов'язана з будь-якими складнощами.
Терапія. Проблемою терапії бактеріального вагінозу є висока частота рецидивів. За наявності у пацієнтки постійного статевого партнера санація останнього може поліпшити результати лікування жінки.
