Інфекції, що викликані вірусом папіломи людини (ВПЛ) відносяться до найбільш розповсюджених в світі інфекційних захворювань. При цьому вони не обмежуються традиційною групою ризику (особи, які часто змінюють статевих партнерів, наркомани, тощо), а охоплюють всі шари суспільства. Розповсюдженість ВПЛ - інфекції серед населення варіює від 4 до 35% та безпосередньо залежить від кількості статевих партнерів.
ВПЛ розповсюджений та викликає цілий ряд захворювань шкіри та слизових оболонок, підвищує ризик раку шийки матки. При пов'язаних з ВПЛ захворюваннях сечостатевої системи порушуються показники загального та місцевого імунітету.
Традиційними органами-мішенями для ВПЛ є насамперед шкірні покриви й слизові оболонки аноурогенітальної ділянки та верхніх дихальних шляхів, рідше порожнини рота, стравоходу, прямої кишки, кон'юнктиви ока.
В аногенітальній ділянці зазвичай виявляють ВПЛ типів 6, 11, 16, 18,31, 33, 35, 41 й 42, причому можлива наявність в одного хворого декількох типів вірусу одночасно. У 1995 році IARS (International Agency for Research on Cancer) віднесла 16 і 18 типи ВПЛ до класу канцерогенних для людини, а 31 і 33 типи – до можливо канцерогенних. Доведено, що проникнення їх у зону перехідного епітелію є чинником ризику розвитку рака шийки матки. Але наявність самостійної ВПЛ- інфекції не є достатньою умовою для захворювання на рак шийки матки.
Факторами ризику ВПЛ є:
- ризикована сексуальна поведінка (ранній початок статевого життя, велика кількість статевих партнерів);
- наявність партнерів, що мали контакти з носіями або хворими на ВПЛ- інфекцію;
- інші інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) - хламідіоз, гонорея, трихомоноз, бактеріальний вагіноз, сифіліс, вірус простого герпесу (ВПГ), ВІЛ, цитомегаловірусна інфекція, тощо;
- наявність місцевих подразників (виділення з піхви, уретри, прямої кишки при різних патологічних станах, мацерація, скупчення смегми, тощо);
- дисбіотичні стани;
- молодий вік (пік захворюваності відзначається на 3 десятилітті);
- паління, вживання алкоголю;
- вагітність;
- зміни імунного статусу внаслідок авітамінозу, надлишкової інсоляції, атопічного дерматиту й т.п.;
- терапія супутньої патології (онкологічних захворювань, станів після трансплантації органів й т.п.) цитостатиками.
Інкубаційний період варіює від 3 тижнів до 9 місяців (у середньому - 3 місяці). Вірус, потрапляючи на шкіру або слизову оболонку, проникає в клітину й впроваджується в ядро. Він може залишатися там у неактивному стані довгий час. За певних умов зниження захисних сил організму вірус починає розмножуватися в ядрі, викликаючи проліферацію епітеліальної тканини, й проникає в інші клітини.
Аноурогенітальні бородавки (гострі кондиломи) були відомі ще в античному світі. Протягом сторіч гострі кондиломи (ГК) вважали наслідком венеричних захворювань (сифілісу й гонореї). Істинно «венерична» природа ГК встановлена в 1954 р. при обстеженні військового персоналу, що повертався з Кореї. Захворювання відрізняється високою контагіозністю (зараження відбувається в 46-67 % випадків). Значення ВПЛ в розвитку передракових та злоякісних поразок статевих органів (внутрішньоепітеліальної неоплазії та раку шийки матки, вульви, піхви, статевого члена) обґрунтовано в 80-ті роки. За останні роки відзначений значний ріст захворюваності на гострокінцеві кондиломи, на частку яких доводиться до 10 % всіх ІПСШ. В 90 % випадків захворювання викликане ВПЛ типів 6 та 11. Крім зараження при статевих контактах, можливе внутрішньоутробне інфікування плода та контактно-побутовий шлях передачі. Захворювання зазвичай протікає доброякісно, але описані випадки малігнізації кондилом. ГК зазвичай виникають у місцях травматизації при статевих контактах. При сполученні з іншими ІПСШ гострі кондиломи бувають, як правило, більших розмірів, мають виражену сосочкову поверхню, гіперемовані.
За різним даними від 30 до 50 % сексуально активних жінок у різних країнах інфіковані ВПЛ, причому 75 % з них генотипами, асоційованими з високим ризиком розвитку ракових захворювань. Латентна папіломавірусна інфекція шийки матки, обумовлена ВПЛ високого онкогенного ризику (16 й 18 типів) супроводжується дисбіотичними станами піхвової мікрофлори, а також інфікуванням хламідіями.
Алгоритм проведення діагностики ГК у жінок:
- клінічний огляд;
- розширена кольпоскопія ;
- цитологічне дослідження, при необхідності прицільна біопсія;
- молекулярно-генетичні методи з визначенням типу вірусу.
Лікування захворювань, викликаних ВПЛ повинно бути спрямовано не тільки на деструкцію пухлин, але й корекцію загального й місцевого імунного статусу. В тому числі, на усунення факторів, що сприяють розвитку захворювань. Висока частота рецидивування є великою проблемою в лікуванні проявів ВПЛ та не залежить від застосованого методу консервативної та деструктивної терапії.
Поєднання з іншими ІПСШ істотно посилює перебіг аногенітальної папіломавірусної інфекції й сприяє рецидивуванню ГК. Адекватне лікування супутніх ІПСШ перед деструкцією кондилом дозволяє досягти стійкого терапевтичного ефекту.
При ГК необхідно проводити лікування обом статевим партнерам. Рекомендується утримування від статевих контактів у період прийому лікарських препаратів та бар'єрна контрацепція.
